Тихий В.П. Пропозиції до проекту Концепції внесення змін до Конституції України

13 вересня 2013

12 вересня 2013

 

 

 

В.П.Тихий,

член Конституційної Асамблеї,

суддя Конституційного Суду України у відставці,

академік Національної академії правових наук України,

доктор юридичних наук, професор

                 

 

 

Пропозиції до проекту Концепції

внесення змін до Конституції України

 

При теоретичному обґрунтуванні Концепції внесення змін до Конституції України потрібно наголосити на тому, що ідейною основою (суттю) Конституції України і змін до неї є забезпечення прав людини, адже їх неухильне дотримання єдина ідейна платформа, яка об'єднує всіх людей.

У зв'язку з цим потребує більш ретельного конституційного урегулювання розподіл влад. Саме він забезпечує рівновагу, при якій ні одна влада не може узурпувати права іншої і поставити себе вище.

Щодо надання права законодавчої ініціативи Верховному Суду України необхідно врахувати наступне.

Відповідно до ст. 103 Конституції (Основного Закону) України 1978 р. (із змінами і доповненнями) Конституційному Суду України і Верховному Суду України належало право законодавчої ініціативи. Практика показала, що при здійсненні цього права Верховний Суд України ставав безпосереднім учасником законодавчої процедури і повинен був разом з Верховною Радою України нести відповідальність за конституційність прийнятих законів. При наданні права законодавчої ініціативи Конституційному Суду України та Верховному Суду України вони стають порушниками конституційного принципу поділу влади. Інтереси верховенства права, захисту прав та свобод людини і громадянина, авторитету, незалежності, безсторонності і неупередженості суду свідчать про неможливість надання права законодавчої ініціативи Конституційному Суду України і Верховному Суду України.

Зауваження щодо офіційного (нормативного і казуального) тлумачення законів України.

За радянською системою влади, виходячи з формального верховенства вищого представницького органу, наділеного також формально всією повнотою державної влади, право офіційного (нормативного) тлумачення Конституції та законів належало Верховній Раді. Конституція України закріпила розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6) і з відання Верховної Ради України право офіційного тлумачення Конституції та законів України передала до самостійних повноважень Конституційного Суду України (ч. 2 ст. 147, п. 2 ч. 1 ст. 150), який визнала єдиним органом конституційної юрисдикції України                              (ч. 1 ст. 147).

Збереження за Верховною Радою України функції офіційного (автентичного) тлумачення (роз'яснення) Конституції України та законів України не тільки створювало б небезпеку внесення змін у зміст цих нормативно-правових актів з метою надання їм зворотної дії, а й позбавляло б остаточності рішення судів, вело б до їх перегляду та скасування, підривало б стабільність законодавства, робило б парламент суддею у своїй (власній) справі, чим порушувало б відповідний загальновизнаний принцип. Якщо Верховна Рада України має намір створити нові правові норми, то вона може це зробити з допомогою прийняття закону.

Тлумачення Конституції та законів України, як і інших норм права, — це функція суду. Адже застосування норм права неможливе без їх тлумачення. При цьому суди, розглядаючи і вирішуючи конкретні судові справи, здійснюють офіційне казуальне тлумачення норм права і виробляють однозначну прецедентну практику правозастосування. Тлумачення завжди є більш виваженим, зрозумілим і переконливим з урахування конкретного фактичного матеріалу стосовно конкретних питань. Зміна суспільства і відповідно законодавства веде і до змін прецедентів. Може виявитись, що попередній прецедент є застарілим. Але його скасування вимагає від судів обґрунтування нового прецеденту, який відповідає сучасному реальному розвиткові суспільства. При застосуванні прецедентів виключається зворотня дія нормативно-правових актів.

На наш погляд, принципи правової, демократичної держави, верховенство права, гарантування захисту прав та свобод людини і громадянина виключають офіційне нормативне тлумачення законів. Інше вирішення цього питання порушує принцип незалежності суддів, гарантований Конституцією і законами України (ч. 1 ст. 126); судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129). Тому необхідно внести відповідні зміни в Конституцію України і позбавити Конституційний Суд України повноважень офіційного (нормативного) тлумачення законів України.

Одночасно необхідно надати Конституцією України фізичним і юридичним особам право на звернення до Конституційного Суду України щодо неконституційності законів. В іншому разі позбавлення Конституційного Суду України повноважень з офіційного (нормативного) тлумачення законів автоматично скасовує право фізичних і юридичних осіб на звернення до Конституційного Суду України за захистом своїх конституційних прав та свобод шляхом офіційного тлумачення законів України.