В. О. Євдокiмов: Місце Вищої ради юстиції в системі правосуддя України

30 листопада 2012

"Місце Вищої ради юстиції в системі правосуддя України"

Виступ на постійно діючого методологічного семінару "Сучасний конституційний процес в Україні: питання теорії і практики"

 В. О. ЄВДОКІМОВ

Голова Союзу юристів України

 У суспільстві, організованому згідно  з принципами демократії, дуже важливо мати  належно організовану судову систему, спроможну забезпечити всім громадянам доступ до безстороннього й неупередженого судді, і таку судову процедуру, в якій право визначалося б виключно на підставі доведених фактів і закону. Саме таку ідею законодавець спромігся закласти в Конституції України, адже у незалежному судочинстві суддям відводиться особлива роль, оскільки судова влада надається судді особисто.

Для створення механізму забезпечення незалежності судової влади та реалізації основних засад та принципів судочинства Основним Законом України та Законом України «Про Вищу раду юстиції» були запроваджені новели щодо формування суддівського корпусу. Розділом VІІІ Конституції України були закладені конституційні  основи  створення і діяльності нового інституту в системі правосуддя, який раніше був невідомий вітчизняній практиці, - Вища рада юстиції.

Формування вище зазначеного органу розпочалося у вересні 1996 року на ІІІ позачерговому з’їзді суддів України. До першого склад Вищої ради юстиції увійшли найповажніші представники юридичної еліти: В. Євдокимов, О. Борисенко, В. Бутенко, Т. Варфоломієва, Л. Ізовітова, С. Ківалов, В. Медведчук, В. Тацій та інші. Свою діяльність Вища рада юстиції розпочала 31 березня 1998 року.

Однак, з метою більш широкого розуміння специфіки роботи Вищої ради юстиції є необхідність в дослідженні міжнародного досвіду щодо діяльності подібних інститутів. Зокрема, у Конституції Федеративної Республіки Німеччини у розділі ХІ що має назву «Правосуддя», містяться детальні положення стосовно юрисдикції судів, правових гарантій громадян та основних принципів здійснення правосуддя. Крім того, у Конституції широко трактується поняття судової влади, яка відповідно до статті 92 юрисдикційно доручається суддям та здійснюється конституційним судом, федеральними судами і судами земель. Питання щодо обрання безпосередньо визначається федеральним парламентом ФРН на термін 12 років щодо суддів Федерального конституційного суд: половина з них обирається бундестагом і половина – бундесратом. Судді можуть бути усунені з посади лише за рішенням Федерального суду землі. Дисциплінарне переслідування порушується міністром юстиції ФРН або однієї із земель.

Конституція Франції містить дещо іншу модель конституційного регулювання діяльності судової влади. Згідно зі статтею 65 Конституції, очолюється президентом Республіки, а його заступником є міністр юстиції. До її складу входять дев’ять членів, які призначаються на чотири роки президентом Республіки з числа суддів (зокрема трьох членів Касаційного суду) і інших державних службовців. Вища рада магістратури, крім участі в призначені суддів, розглядає справи про їх дисциплінарні проступки, але вже у відсутності президента Республіки і міністра юстиції.

Так, у статті 117 Конституції Іспанії вказується, що «судова влада походить від народу і здійснюється від імені Короля суддями і магістратами, які незалежні, незмінювані, відповідальні перед законом і підкоряються тільки закону». Судді призначаються на свої посади або президентом Республіки (судді трьох найважливіших установ), або урядом за поданням міністерства юстиції і судів.

Специфічна система конституційного регулювання судової влади склалася у неєвропейських державах. Так, у Конституції Японії судовій системі присвячено VІ розділ, що має назву «Судова влада». З погляду адміністративно-правового регулювання важливими є наступні положення: 1) жоден адміністративний орган не може здійснювати судову владу з правом остаточного розв’язання; 2) усі судді незалежні і діють, додержуючись своєї совісті, при цьому керуються тільки Конституцією і законами. Крім того, Конституцією Японії заборонено створення спеціальних судів.

       Отже, трактування інституту Вищої ради юстиції та її конституційне регулювання в зарубіжних країнах різні, що пояснюється перш за все їх державно-правовою традицією та певним етапами розвитку державотворення. Та все ж порівняльний аналіз відповідних положень Німеччини, Франції, Іспанії, Японії дає підстави визначити ряд загальних рис. Зокрема, що стосується формування суддівського корпусу та кар’єри суддів, їх призначення на посаду, дисциплінарної відповідальності тощо. Так, Вищі ради магістратури у Франції вирішують усі питання, що стосуються діяльності суддів. У зазначених країнах та ряді інших країн Вища рада магістратури – це особливий орган державної влади, основне завдання якого – добір кандидатур на посади суддів і прокурорів, а також здійснення дисциплінарної функції щодо суддів. Переважно у Вищій раді магістратури головує президент держави. Члени цієї ради можуть призначатися президентом (Франція, Алжир), обиратися палатами парламенту (Румунія) або визначаються іншим способом.

Аналогічно до цих органів, однак з особливостями українського державотворення була створена Вища рада юстиції, а на основі міжнародного досвіду були сформульовані та прийнятті статті спеціального Закону, в якому зазначено, що  Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та  неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності  та  у  межах  своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Однак, як показав досвід роботи Вищої ради юстиції, сьогодні  з урахуванням потреби реформування правової системи, гармонізації законодавства України з міжнародним правом, принципами та стандартами Ради Європи, повноваження Вищої ради юстиції мають бути розширені.

Так, зокрема автором розроблені та подані на розгляд Комісії Конституційної Асамблеї концептуальні пропозиції щодо змін до VIII Розділу Основного Закону держави. В даній роботі автор висвітлює пропозиції відповідно до теми роботи, зокрема текст статті 131 Конституції України щодо найголовніших питань пов’язаних з процедурою обрання Вищої ради юстиції та розширенням її повноваженнб щодо призначення та звільнення суддів зі своїх професійних посад. За новелами автора судді займають свої посади безстроково, а граничний вік перебування на посаді збільшується до 70 років. На посаду судді може бути рекомендований Кваліфікаційною комісією суддів громадянин України не молодший 30 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше як 5 років, а на посаду судді Верховного суду України може бути рекомендований громадянин України не молодше 40 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи на посаді судді не менше як 15 років. Таким чином підвищується вік та стаж з якого особа може займати посаду судді з метою більш якісної підготовки професійних кадрів.

Наступною новизною є процедура призначення та звільнення суддів з посади. Призначення на посаду професійних суддів здійснюється Указом Президента України за поданням Вищої ради юстиції, однак при цьому рішення Вищої ради юстиції може бути скасовано тільки рішенням суду. Окрім цього, за пропозиціями автора до повноважень Вищої ради юстиції належить прийняття рішення про звільнення суддів з посад всіх рівнів, здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів всіх рівнів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів.

Мета вище зазначеного положення полягає у максимально можливому відстороненні законодавчої та виконавчої влади від судочинства України.

Щодо питання формування: Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. З’їздом суддів України обираються п’ятнадцять членів Вищої ради юстиції, З’їздом юристів України – чотири члена Вищої ради юстиції, також до складу Вищої ради юстиції входить за посадою Генеральний прокурор   України. Однак, при цьому члени Вищої ради юстиції, окрім Генерального прокурора України, працюють на постійній основі, мають спеціальний статус і не є державними службовцями.

Одна із особливих пропозицій полягає у віднесенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та судової адміністрації України до структурних органів Вищої ради юстиції, що дасть можливість концентрації усіх питань щодо судочинства в України в одному конституційному органі.

Цілі впровадження вище зазначених пропозицій полягає у забезпеченні ефективного правосуддя, дотримання законності та реалізації наступних принципів: по – перше, незалежність від впливу інших гілок влади, по – друге, незалежних від зацікавлених в результаті справи сторін, та останнє -  об’єктивність у своїй справедливості та безкорисності.

Дотримання цих принципів та вдосконалення такого інституту, як Вища рада юстиції гарантує кожному громадянинові повну реалізацію прав і свобод, забезпечення належного судочинства, підґрунтям існування якого є фундаментальні цінності демократії.

Выбрать и купить цифровое пианино, гарантия и доставка.