Стенограма першого засідання Конституційної Асамблеї за участю Президента України

08 жовтня 2012

Кравчук Л.М.:

Шановні члени Конституційної Асамблеї, запрошені, всі присутні в цьому залі!

Сьогодні фактично розпочинається діяльність Конституційної Асамблеї, створення якої стало непересічною подією в суспільно-політичному житті нашої держави.

Проаналізувавши соціально-економічне, правове, політичне і духовне життя України, особливості державного будівництва за роки незалежності, нагромаджені у цій сфері проблеми, ми прийшли до висновку, що модернізувати Україну, підготувати і провести конституційно-правову реформу можна лише тоді, якщо будуть застосовані нетрадиційні, модельні реформи управління суспільними процесами. Так ми вийшли на ідею створення цього громадського інституту. Президент Віктор Янукович цю ідею підтримав.

Зараз ми зібралися для визначення шляхів вже практичної роботи Асамблеї. Важливо підкреслити, що ідею запровадження в Україні такої Асамблеї підтримали влада, науково-експертне середовище України, майже всі провідні міжнародні структури, які позитивно поставилися до підготовки та проведення конституційної реформи в такий новаторський спосіб.

На чому хотілося би наголосити особливо. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, в осередку української освіти, з нами сьогодні Президент України Віктор Янукович, що безумовно виокремлює статус Конституційної Асамблеї. Добре, що в нашій роботі бере участь Голова Верховної Ради України Володимир Литвин.

Це знаково, що Асамблея створена в правовому полі і ставить завданням своєї діяльності суворо дотримуватися положень XIII розділу Основного Закону України, не підміняючи повноважень Верховної Ради щодо порядку прийняття змін до Конституції України.

Я думаю, що Асамблея своєю діяльністю, своїми сучасними підходами доведе, що для неї найвища мета – підготовка законопроекту про внесення змін до Конституції України, який буде відповідати корінним національним інтересам Українського народу. Коли Конституційна Асамблея сформулює конституційні положення, побудовані на європейських цінностях, на принципі верховенства права, з гарантіями прав і свобод людини, коли цей законопроект буде прийнятий парламентом, то Український народ зустріне його достойно, тому що це буде Конституція народна. Щоб так було, ми маємо працювати над змінами до Конституції України, звести до мінімуму будь-яку політизацію нашої діяльності.

Ми мусимо це зробити заради прийдешніх поколінь, заради України. Вірю, що ми всі разом будемо робити Україну іншою. Реформована Конституція України стане тією платформою, спершись на яку, Україна здолає дорогу до нового цивілізованого життя.

Запрошую до слова Президента України Віктора Федоровича Януковича.

Янукович В.Ф.:

Дякую. Шановні колеги, шановний Леоніде Макаровичу!

Мені приємно сьогодні бути присутнім на першому засіданні Конституційної Асамблеї. Я переконаний в тому, що за цим столом сьогодні зібралися не тільки фахівці і державні діячі, але й представники місцевого самоврядування, наші вчені, багато з тих, хто брав участь у створенні першої Конституції незалежної України в 1996 році. Тому я хотів би всіх вас привітати з цією подією. Ми з вами об'єдналися сьогодні заради діалогу щодо модернізації Конституції України.

Наша мета – утвердження Конституції України як реального сучасного загальнонаціонального, політико-правового договору, основоположного закону національного права, що буде надійним фундаментом майбутнього Української держави.

Нам необхідна реально діюча та ефективна Конституція, що відповідно до кращих світових стандартів системно гарантуватиме права і свободи людини. Її слово має бути покладено в найвищі демократичні цінності, природність походження людських прав, соціальну справедливість та верховенство права. Конституція України повинна стати актом, що закріплює засади інноваційної моделі суспільного та державного розвитку, чіткий розподіл владних повноважень, що убезпечить Україну від безглуздої конфліктності, авторитаризму, забезпечить збалансованість у владі.

Наша національна політика базується на утвердженні європейських цінностей: верховенстві права, свободі, демократії, які є необхідним підґрунтям конституційного процесу. Загальновизнано, що український конституціоналізм має власні багатовікові традиції, а також змістовну новітню історію.

Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року було найважливішим кроком у створенні базових конституційних засад і принципів утвердження політико-правового механізму існування суверенної Української держави. Основний Закон незалежної України став переконливим свідченням прагнень громадян України до запровадження в державі справжнього народовладдя, демократичних засад суспільного життя.

Конституція України закріпила верховенство права, визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності та безпеки найвищою соціальною цінністю, запровадила принцип поділу влади, засади парламентаризму, визнання місцевого самоврядування.

Сьогодні процеси розвитку громадянського суспільства, реалізація євроінтеграційного курсу, зміни в економічному житті країни, реформування системи органів виконавчої влади, державної служби, адміністративної, дозвільної систем, запровадження основ антикорупційної політики, реформування судової системи, правоохоронної сфери вимагають від нас динаміки в конституційному регулюванні, яке повинно слугувати головній меті – модернізувати країну за рахунок зміцнення демократичної, соціальної і правової держави через формування активного і захищеного громадянина на основі верховенства права, необхідності підсилення нових характеристик.

Реформування Конституції України має об'єднати і водночас підсилити всі наші започатковані в державі реформи, вивести їх на якісно новий рівень розвитку. Відтак потреба реформування Конституції України має об'єктивний характер.

Крім того, Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) та Парламентська Асамблея Ради Європи також наполегливо рекомендували Україні розпочати конституційну реформу та вітають створення в Україні Конституційної Асамблеї.

Переконаний, що суспільство, політичні сили усвідомлюють необхідність здійснення конституційно-правової модернізації. Насамперед тому, що справжня конституційно-правова реформа є важливим чинником подальшого стабільного розвитку нашої держави.

Саме тому мною була підтримана ідея створення Конституційної Асамблеї. Я вдячний всім членам Конституційної Асамблеї, хто дав згоду брати участь в її роботі. Переконаний в тому, що пройдуть вибори і до нас приєднаються нові політичні сили, опозиція, які також візьмуть участь у формуванні Основного Закону нашої держави.

Я також дуже вдячний Леоніду Макаровичу Кравчуку – першому Президентові України, який взяв на себе цей тягар, цю дуже важливу для нашої країни роботу. Я вдячний Кучмі Леоніду Даниловичу, Ющенку Віктору Андрійовичу, які беруть участь у цьому засіданні.

Я переконаний в тому, що ми дійсно підготуємо той документ, про який, я переконаний, ми з вами всі мріяли і мріємо. Але треба, щоб ці мрії здійснювалися.

Тут присутній Олександр Олександрович Мороз, який був Головою Верховної Ради, коли приймалась перша Конституція України. Тут немає таких прізвищ, яких би не знали наше суспільство і наша громадськість. Це люди визнані в нашій країні. Я без сумніву скажу, що саме такий склад Конституційної Асамблеї дасть нам можливість об'єктивно сформувати всенародну точку зору. Це те, до чого ми будемо прагнути.

Легітимність конституційного процесу буде досягнуто за рахунок широкої, відкритої, вільної фахової дискусії за участю представників громадського суспільства, політичних сил при безумовному дотриманні конституційного порядку внесення змін до Основного Закону країни. Тільки такий підхід забезпечить підтримку та сприйняття конституційної реформи Українським народом.

Добре, що Володимир Михайлович Литвин з перших кроків цієї роботи дав згоду брати участь разом із представниками парламенту від різних політичних сил. Тут присутні більшість керівників комітетів, фракцій парламенту, які мають безпосереднє відношення до цього конституційного процесу.

Я ще раз закликаю всі політичні сили відкинути надмірне політиканство, піднятися над вузькопартійними інтересами та не керуватися лише майбутніми парламентськими виборами. Адже розвиток України повинен бути найвищим пріоритетом для всіх політиків. Тому я як Глава держави також звернувся до керівництва Європейської Комісії, Ради Європи із запрошенням долучити експертів цих інституцій до роботи в Конституційній Асамблеї.

У складі Конституційної Асамблеї зібраний кращий науковий і фаховий потенціал. Ваша професійна позиція має стати серйозною запорукою майбутніх політичних процесів стосовно змін до Конституції України, досягнення широкого громадянського консенсусу.

Водночас упевнений, що процес конституційно-правової модернізації вимагає чіткої ідентифікації пріоритетів, упровадження яких дасть змогу ґрунтовно розвинути норми чинної Конституції, змінити її перехідний характер з метою відповідності положень Основоположного закону держави європейським стандартам і цінностям.

На моє переконання, такими пріоритетами передусім є:

- посилення конституційних гарантій, прав і свобод людини та громадянина, реальне забезпечення ефективного і незалежного судового захисту прав і свобод;

- розширення конституційного регулювання інститутів безпосередньої демократії;

- підвищення ефективності механізму організації державної влади, її вдосконалення та збалансованості;

- створення конституційних засад реформування територіального устрою держави і місцевого самоврядування;

- встановлення конституційних засад участі України в інтеграційних процесах.

І найголовніше, оновлена Конституція України має бути орієнтована на утвердження людини як найвищої цінності суспільства та держави.

Водночас й інші положення Конституції України, що на практиці виявилися неефективними, мають істотно покращитися або докорінно змінитися.

Для цього нам необхідно забезпечити діяльність Конституційної Асамблеї на найвищому організаційному рівні, проводити роботу без зайвого поспіху та політичної кон'юнктурщини. На мій погляд, необхідно приділити особливу увагу насамперед підготовці науково обґрунтованої цілісної Концепції модернізації Основного Закону України, а на її основі відповідних законодавчих пропозицій про внесення змін до Конституції України.

Разом з тим логіка розпочатих в Україні реформ вимагає внесення і очевидних фрагментальних змін до Конституції України, необхідність яких диктує життя. Зокрема, у сфері правосуддя та правоохоронної діяльності, а також реформи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою.

Це надасть вагомого, більш серйозного позитивного імпульсу для покращення правових реформ у цілому та створить позитивне підґрунтя для здійснення повноцінної конституційної реформи в подальшому.

Крім того, вирішення цих питань обумовлене зобов'язаннями України, що випливають із її членства в Раді Європи, а також з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Конституційні зміни мають бути покладені в основу ефективної судової системи, запровадження європейських підходів доступу до судової професії, закріплення гарантій реальної незалежності суддів, утвердження дієвого та ефективного суддівського самоврядування.

Окремої уваги заслуговує реформа місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою. Варто зазначити, що місцеве самоврядування як основа конституційного ладу України є одним із найважливіших принципів організації та функціонування публічної влади. Акцент у реформі місцевого самоврядування має бути зосереджений на громаді – територіальній основі місцевого самоврядування. Необхідно розшири можливості мешканців територіальної громади впливати на ухвалення рішень на місцевому та регіональному рівнях.

На сучасному етапі розвитку держави також існує об'єктивна потреба у приведенні на рівні конституційного регулювання системи місцевого самоврядування у відповідність до міжнародних стандартів.

Водночас необхідно передбачити ефективні заходи запобігання політичному сепаратизму, спробам штучного розколу суспільства.

Упевнений, що Конституція України не повинна писатися під будь-який орган влади, політичну силу чи окремі персоналії. Це безперспективно.

Саме тому ми обираємо для реалізації необхідних конституційних змін формат Конституційної Асамблеї для того, щоб створити всі необхідні умови для прямої участі в обговоренні та прийнятті рішень представників громадськості, науковців, експертів усіх рівнів. Адже у такий спосіб буде найкращим чином здійснена підготовка збалансованих та узгоджених пропозицій до змін до Конституції України.

Закликаю всіх до спільної роботи, сповненої відповідальності за краще життя на нашій землі нинішнього та майбутніх поколінь.

Бажаю всім плідної роботи.

Дякую за увагу.

Кравчук Л.М.:

- Запрошую до слова Голову Верховної Ради України Володимира Михайловича Литвина.

Литвин В.М.:

- Шановний Вікторе Федоровичу, шановні президенти і члени Конституційної Асамблеї!

Участь в сьогоднішньому засіданні Президента України – це красномовне свідчення того, що обговорюване питання є питанням першорядної державної ваги.

Очевидно, є всі підстави констатувати, що Конституція України 1996 року свою відповідальну і важливу місію виконала. Вона дозволила зберегти країну і провести її загалом на цивілізаційних засадах через найскладніший етап творення державності і суспільства.

Очевидно, є всі підстави стверджувати, що Конституція України 1996 року стала визнаним документом. Хоча б уже тому, що на Основний Закон України всі посилаються – і представники влади, і опозиція. Це говорить насамперед про те, що це є орієнтир для усіх суспільно-політичних процесів. Водночас очевидним є те, що потенціал чинної Конституції України згасає. Вона втрачає певною мірою свою легітимність з огляду на ту обставину, що життя вимагає прийняття законів, які б відповідали вимогам часу і водночас ці закони входять в суперечність з Конституцією України. Постає дилема, чи припасовувати ці закони до чинної Конституції України або забезпечувати ухвалення рішень, які тою чи іншою мірою суперечать Конституції України. Зокрема, це видно на прикладі прийняття кодексів, необхідність яких є вкрай нагальною.

Я наведу причини, що у нас інколи відносяться до Конституції України ритуально, для відстоювання тієї чи іншої позиції. Це добре видно на прикладі процесів, які відбуваються у Верховній Раді України. Якщо потрібно затаврувати опонента, то береться та чи інша стаття. І навпаки.

Є очевидні загальні вади Конституції України 1996 року, про які щойно сказав Президент України. Зокрема, це умови, в яких вона створювалася і приймалася. Як правило, всі доленосні рішення в Україні ми ухвалюємо через конфлікт. Зрозуміло, що прийняття того чи іншого рішення під час конфлікту має компромісний характер для політиків, для політичного розкладу, але не для країни. Сьогодні є унікальна можливість в нормальних умовах працювати над цим документом.

Темп життя змінився, а Конституція України за ним не встигає. За великим рахунком, вона не відповідає реаліям нинішнього життя. Давайте скажемо відверто, що коли вона приймалася, то доводилося узгоджувати різні інтереси, які інколи не мали нічого спільного із потребами життя.

Отже, Конституцію України потрібно змінювати незалежно від політичних настроїв, інакше її змінить саме життя. Тим більше, що в цьому питанні є консенсус. Практично всі політики і політичні сили, які мають певний рівень визнання в суспільстві, говорять про необхідність продовження конституційного процесу. Правда, при цьому у кожного є свій підхід і своє бачення обсягу змін. Але головним і очевидним є те, що на порядку денному стоїть завдання перезавантажити країну, у тому числі через перезавантаження Основного Закону України. В цьому я бачу глибокий сенс, призначення і покликання Конституційної Асамблеї.

Суспільство пішло далеко вперед. Ми маємо окрім всього іншого відчуження влади від народу і відсутність можливостей у суспільства впливати на державні інститути.

В Конституції України не прописані гарантії прав і свобод, на що звертав увагу Президент України. В цій частині документ абстрактний і непрацюючий. Права і свободи є, а як забезпечити їх реалізацію – нічого не сказано. Конституція містить суперечливі конструкції. Більш предметного окреслення потребують визначення повноважень інститутів влади. Це у нас найскладніша проблема. Знову ж таки, в розвиток того, про що говорив Президент України, це непрацююче місцеве самоврядування. Воно не може працювати на нинішній конституційній основі.

Конституція України унікальна у тому плані, що вона сама визначає процедуру внесення до неї змін. З точки зору процедур – це жорстка Конституція. Я маю на увазі те, що вона містить жорсткі процедури і особливі вимоги до конституційних законів і до змін до Конституції.

Є три способи загальновідомих конституційних змін. Це постійне тлумачення конституційних норм і надання їм таким чином нового життя, нового сенсу. Тут прикладом є американська конституція, де було запропоновано понад 5 тисяч поправок, з них лише реально схвалено 33, ратифіковано 27, а нині діє 26. До певної міри таким шляхом йде Конституційний Суд України, який забезпечує тлумачення тих чи інших конституційних норм. Наступний шлях – це внесення змін та поправок до конституції. Нарешті третій шлях – це прийняття нової конституції чи нової редакції конституції.

Разом з тим головне – визначити загальну спільну позицію щодо обсягу таких змін. І в цьому, очевидно, головне покликання і призначення Конституційної Асамблеї. Потрібен консенсус у розумінні того, що саме вимагає змін, консенсус, який би відповідав суспільним потребам.

Тепер щодо конституційної асамблеї. Конституційна асамблея може існувати і як установчі збори, і як дорадчий орган. Про це ще в 1918 році писав Михайло Грушевський у своїй відомій статті. У першому випадку, якби Конституційна Асамблея отримала повноваження установчих зборів, вона б очевидно мала б покликання продовжити революційний етап розвитку українського суспільства. Для революційного етапу нашого розвитку жодних підстав немає. Отже, для нинішнього періоду прийнятною є діяльність Конституційної Асамблеї як дорадчого органу при Президентові України.

Насамперед, як мені бачиться, важливу роль Конституційна Асамблея може, повинна і, я переконаний, відіграє роль загальноукраїнського майданчика для діалогу щодо стану і перспектив розвитку країни. Це ключове завдання. Тим більше, цілком очевидно, що Верховна Рада України, яка вже давно перебуває у передвиборному стані, не може відігравати таку роль, яку вона покликана відігравати за своїм призначенням – бути кафедрою для такого діалогу, коли б суспільство бачило і спокійно сприймала процеси, розуміючи що ці проблеми почуті і вони обговорюються.

Лише на цій основі з залученням широких кіл можна реалізувати головне призначення Конституційної Асамблеї – розробити стратегію реформування Основного Закону і опрацювати власний проект, запропонувати його суспільству для загального обговорення, схвалення і підтримки. В сукупності це має дати можливість Президенту України запропонувати Верховній Раді України документ, який відповідає часу, сьогоденним і перспективним потребам Українського народу.

Шановні учасники Конституційної Асамблеї! У свій час Бердяєв зазначив, що держава існує не для того, щоб перетворити земне життя на рай, а для того, щоб завадити йому остаточно перетворитися на пекло. Перефразовуючи ці слова, скажу, що працюючи над проектом змін до Конституції України, давайте будемо пам'ятати очевидне, що жодна конституція ще не забезпечила щасливого життя, якщо немає волі і прагнення її виконувати.

Я переконаний, що нам потрібно продемонструвати єдність в діалозі, в дискусіях для того, щоб запропонувати життєво необхідні конституційні засади для України. Я повністю підтримую позицію Президента України щодо природного конституційного процесу, який запропонований з допомогою Конституційної Асамблеї. Впевнений і сподіваюся, що склад Конституційної Асамблеї повною мірою відповідає цьому високому покликанню і призначенню – забезпечити нормальну політичну реформу для України, бо в основі цієї реформи лежить Конституція України.

Дякую за увагу.

Кравчук Л.М.:

- Дякую, Володимире Михайловичу. Я запрошую до слова Ставнійчук Марину – секретаря Конституційної Асамблеї, Радника Президента України – Керівника Головного управління конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента України для інформації про Конституційну Асамблею.

Прошу, Марино Іванівно.

Ставнійчук М.І.:

- Шановний пане Президенте України! Шановний Голово та члени Конституційної Асамблеї, пані та панове!

Відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2012 року № 328 «Про Конституційну Асамблею» Конституційна Асамблея утворена як спеціальний допоміжний орган при Президентові України. До складу Конституційної Асамблеї на сьогодні входить 95 членів. З метою забезпечення представницького і професійного формування Конституційної Асамблеї її члени рекомендовані за результатами публічних обговорень та за наслідками, як правило, колегіальних рішень і відтак, працюють у складі Конституційної Асамблеї.

Створені паритетні умови представництва політичних сил від влади і опозиції. Поруч з усіма парламентськими фракціями та депутатськими групами право на внесення кандидатур до складу Конституційної Асамблеї надається політичним партіям, які на останніх загальнонаціональних виборах отримали більше 100 тисяч голосів виборців. Ймовірно, можуть бути представлені в майбутньому парламенті.

На жаль, залишаються невикористаними квоти п'яти кандидатур від окремих політичних сил. При цьому Президентом України надано політичним силам, які не подали кандидатури до Конституційної Асамблеї, можливість вносити пропозиції упродовж всієї діяльності Конституційної Асамблеї.

Варто підкреслити, що при формуванні персонального складу Конституційної Асамблеї Главою держави були підтримані усі внесені йому кандидатури без жодних виключень. Враховуючи мету створення і завдання Конституційної Асамблеї, більше її половини складають учені-конституціалісти та інші фахівці у галузі права. Члени Конституційної Асамблеї працюють на громадських засадах і мають рівні права.

З метою гарантування належного рівня легітимності та самостійності роботи при формуванні Конституційної Асамблеї повною мірою враховано рекомендації Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія).

До складу Конституційної Асамблеї входить 73 вчених. Серед них 10 академіків та 6 членів-кореспондентів Національної академії наук України, 39 докторів юридичних наук, 4 доктори філософських наук, по 3 доктори економічних та політичних наук, 2 доктори історичних наук, є доктори соціологічних, психологічних наук, доктор наук з державного управління, 18 кандидатів юридичних наук.

У складі Конституційної Асамблеї представлені усі п'ять відділень Національної академії правових наук України та чотири її регіональні наукові центри. До речі, Національному інституту стратегічних досліджень доручено, а Національній академії правових наук, Інституту держави і права імені Володимира Михайловича Корецького Національної академії наук України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені Івана Федоровича Кураса Національної академії наук України, Київському національному університету імені Тараса Шевченка запропоновано здійснювати науково-консультативне забезпечення діяльності Конституційної Асамблеї.

Склад Конституційної Асамблеї сформовано також за рахунок включення 13 керівників вищих навчальних закладів, які мають серйозні юридичні, філософські та політологічні школи. Серед них представлені Національний університет «Юридична академія імені Ярослава Мудрого», Національний університет «Одеська юридична академія», Національний університет «Києво-Могилянська академія», Львівський національний університет імені Івана Франка та інші навчальні заклади. Київський національний університет імені Тараса Шевченка створює умови для роботи Конституційної Асамблеї.

Важливо, що у складі Конституційної Асамблеї працюють 4 судді (уточнено – 7 суддів) Конституційного Суду України у відставці, які свого часу працювали над створенням єдиного органу конституційної юрисдикції, розвитком української конституційної думки в Україні. Важливо, що у складі Конституційної Асамблеї також працює суддя Європейського суду з прав людини від України у відставці Володимир Григорович Буткевич. Серед членів Конституційної Асамблеї представлено 22 провідних громадських об'єднання України, що можуть виступати практично фундаторами громадянського суспільства у питаннях оновлення Конституції України.

Зокрема, в роботі Конституційної Асамблеї беруть участь представники найбільших профспілкових об'єднань – Федерації профспілок України та Конфедерації вільних профспілок України, що було фактично схвально оцінено офісом міжнародної організації праці в Україні. Усі три асоціації у сфері місцевого самоврядування в Україні також мають своїх представників у складі Конституційної Асамблеї.

Попри заяви з боку опозиційних сил та жорстку дискусію в самому громадянському суспільстві є принципова згода провідних, незалежних аналітичних центрів працювати в Конституційній Асамблеї. В їх списку присутні такі авторитетні центри, як Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Центр політико-правових реформ, Інститут правової політики, громадянське партнерство «Новий Громадянин» та інші. Потрібно відзначити присутність в роботі Асамблеї фахових громадських організацій правників.

Підсумовуючи, варто зауважити, що у складі Конституційної Асамблеї зібрано кращий науковий та громадський потенціал. Власне, є надія в сучасних політико-правових реаліях на оптимізм щодо організації Конституційної Асамблеї та створення відкритого, професійного формату для дискусії щодо модернізації Конституції України, створення засад для досягнення високого ступеня громадського сприйняття та можливостей політичного консенсусу при подальшій конституційній процедурі внесення змін до Основного Закону держави.

Дякую.

Кравчук Л.М.:

Дякую. Надаю слово члену Конституційної Асамблеї, президенту Національної академії правових наук України, академіку Тацію Василю Яковичу.

Тацій В.Я.:

Високоповажний Президенте України! Високоповажні Леоніде Макаровичу, Володимире Михайловичу, Леоніде Даниловичу, Вікторе Андрійовичу, гості та члени Конституційної Асамблеї!

Перш за все хотів би висловити від імені науковців, які увійшли до складу Конституційної Асамблеї, слова щирої вдячності Президенту України за те, що ініціатива наукових колективів, вузів була Вами підтримана. І дійсно, провідні вчені нашої держави, які займаються проблемами держави і права, державного будівництва, конституційного будівництва, увійшли до складу Конституційної Асамблеї. Це, безумовно, хороша підстава для того, щоб у рамках Конституційної Асамблеї на високому професійному рівні обговорювати питання конституційного характеру, напрацьовувати рекомендації і подавати їх на розгляд Президенту України.

Я хотів би звернути вашу увагу, шановні члени Конституційної Асамблеї, на дві обставини, котрі сьогодні прозвучали.

Із уст Президента України ми почули про те, що дуже важливо, щоб Конституційна Асамблея вивчила загальне людське бачення змін до Конституції України і відповідно до нього сформувалися відповідні пропозиції, щоб вони дійсно були зрозумілими для кожного. І щоб вони в кінцевому рахунку працювали на благо України. І це теж дуже важливо. Основний Закон держави, який сприймається суспільством, буде працювати. Для цього є всі підстави.

Але додатково я хотів би наголосити ще на одній важливій речі. На мій погляд, дуже важливо, щоб Конституційна Асамблея, крім високопрофесійного обговорення на своїх засіданнях, стала відповідною площадкою, яка була б настільки відкритою, доступною, щоб кожний громадянин нашої держави, кожний колектив, всі бажаючі, хто хоче долучитися до процесу реформування Конституції України, мали реальну можливість направляти свої пропозиції, висловлювати свою думку для того, щоб ми могли узагальнювати і відповідно реагувати на них. Це дасть можливість, дійсно, вивчити стан громадської думки з питань внесення змін до Основного Закону України.

Якщо ви пам'ятаєте 5 статтю Конституції України, там чітко записано, що для конституційних змін повинна бути воля народу. І саме головне, це буде сприяти єднанню, підвищенню політичної активності наших громадян і дасть можливість розробити ті напрацювання, які будуть сприйматися в суспільстві. Тому, на мій погляд, таке гасло: народ пише або народ створить зміни до Конституції України – повинно відображати всю нашу діяльність.

Наступне. Ми повинні думати про те, щоб наші всі рекомендації були в межах розумного, які б давали схему, перспективу підготовки відповідних рекомендацій. Ви знаєте, що цілий ряд розділів користуються особливим захистом самої Конституції України. Якщо уважно їх вивчити, то, відверто кажучи, вони, на мій погляд, не потребують певної ревізії. Бо якщо буде ревізія цих розділів, це стосується I і II та фактично і III розділу, то вносити принципові зміни в найближчі роки мабуть буде дуже і дуже важко. Тому я повністю поділяю думку Президента України про те, що головна увага повинна бути якраз сконцентрована навколо тих питань, які були озвучені. Більше того, якщо треба навіть вносити зміни до цих розділів, то їх можна буде вносити за рахунок інших розділів.

Наприклад, питання виборчої системи, Верховної Ради України, принципово змінювати найближчим часом буде дуже і дуже важко, відповідно до стану нашого парламенту і політизації суспільства. І те, що ми вже нарешті дійшли до якогось розуміння, яка з систем виборів повинна бути в нашій державі, мабуть є позитивом. Але ми всі звернули увагу на те, що Україна унікальна у цьому відношенні держава. За час незалежності випробувано виборчі системи, які існують в Європі без виключення, і постійно їх змінюємо. І це свідчить, з одного боку, що Україна шукає свій шлях визначення найбільш демократичної форми виборчої системи. А з іншого боку, це свідчить про те, що нам треба зупинитися, мабуть. А зупинитися можна тільки на одному рівні, якщо на рівні Конституції України ми зафіксуємо ту чи іншу виборчу систему.

Як на моє переконання, це можна зробити в розділі «Верховна Рада України», закріпити ту систему, до якої ми зараз прийшли і щоб ми потім не змінювали. Я просто нагадаю. Приймали ми з Верховною Радою України закони, забороняючи привносити зміни за певну кількість днів до виборів, вони весь час мінялися. Закінчилось тим, що за два тижні до виборів вносились зміни до закону. Це не сприяє демократизації нашого суспільства, не сприяє підвищенню правової культури і політичної активності громадян. Я думаю, такі питання, які зачіпають принципові положення Конституції України, можна змінювати за рахунок внесення інших змін.

Сьогодні вже зверталась увага на подальше реформування судової системи. І сьогодні питання стоїть не тільки про удосконалення цього напрямку державної діяльності, а перш за все, про відновлення довіри людей до судової влади, забезпечення дійсно незалежності, професіоналізму, відповідальності судової влади. У зв'язку з цим, мабуть, знову постає уже не нове питання, але воно конче необхідне. Питання, пов’язане із створенням системи мирових суддів. Що це давало б нам? До речі, проект закону вже підготовлений. Перш за все, це давало б те, що не тільки розширюється і вдосконалюється судова система. Вона б дала можливість розвантажити суди загальної юрисдикції. І по досвіду багатьох країн, де вони існують, до 30–40% вони навантаження беруть на себе. І саме головне, що якраз ця система судів була хорошим полігоном для високопрофесійних суддів. Тому молоді судді могли б працювати після вузу, на перших етапах роботи отримувати досвід під час розгляду нескладних, незначних, не таких резонансних справ і поступово набиратися досвіду, проходити наступне навчання в Академії суддів.

І саме головне, ми могли б тут запровадити систему виборності суддів мирових безпосередньо народом, виборцями, які були б безпосередньо наближені до людей. Це тільки, що стосується судової системи.

Я хотів би сказати, що таких пропозицій, безумовно, дуже багато було.

І ще одне питання, на яке я хотів би звернути увагу. Говорячи про зміни до Конституції України, треба думати і про таке, що ми будемо робити – нову редакцію Конституції, нову Конституцію чи системні зміни? Мені більше імпонує, і про це говорилося Президентом України неодноразово, що треба готувати серйозні системні зміни до Конституції. Конституція України є, вона працює, вона діє. А дійсно життя пішло далі. В тим умовах, коли вона приймалася, не все можна було передбачити і зафіксувати в Конституції України. Не було політичного єднання такого. І тому сьогодні треба думати про такі системні зміни. Якщо вони будуть підготовлені, то я переконаний в тому, що майбутній парламент, який ми оберемо, також зможе зробити цю справу.

До речі, в самій Конституції непогано було б продумати і питання про охорону самої Конституції. Справа в тому, що це теж дуже важливе конституційне положення, яке треба закріпити. На мій погляд, Конституція повинна сама себе захистити і мати відповідну систему органів, які її захищають. Для цього є підстави. Коли ми розробляли ще перші варіанти українських конституцій, то була пропозиція створити окремий розділ щодо охорони Конституції. Тоді не пройшла ця пропозиція, але життя підтверджує, що це потрібно для інтересів Конституції і для покращення системи самого закону. Подивіться сьогодні на статус Конституційного Суду України як окремого спеціального органу у конституційній юрисдикції? Конституційно-правовий статус прокуратури, Рахункової палати, Уповноваженого з прав людини? Якраз ті інститути і ті органи, які повинні забезпечити охорону Конституції. І тому, враховуючи нові пропозиції, мабуть, треба подумати про те, щоб наша Конституція могла в майбутньому сама себе захищати своїм внутрішнім змістом.

А саме головне, безумовно, щоб цей закон сприймався людьми, нашим народом, щоб він був зрозумілий і тільки за цих умов може працювати Конституція України. Тим паче, що знову ж таки мабуть будемо готувати Основний Закон України як закон прямої дії, на відміну від тих законів, на які ми часто посилаємося, в тому числі і Конституцію Сполучених Штатів Америки. Наша Конституція має великі переваги, бо це якраз Основний Закон працюючий, норми якого мають пряму дію. І дуже важливо, щоб такий статус зберігся.

Я щиро дякую за увагу.

Кравчук Л.М.:

Слово надається члену Конституційної Асамблеї, судді Конституційного Суду у відставці, Голові Конституційного Суду України у 1996–1999 роках, академіку Національної академії правових наук Тимченку Івану Артемовичу. Будь ласка.

Тимченко І.А.:

Шановний Президенте України Вікторе Федоровичу!

Шановний Голово Конституційної Асамблеї Леоніде Макаровичу!

Шановні члени Конституційної Асамблеї!

Шановні гості!

За Конституцією, суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. При цьому жодна ідеологія у цих сферах суспільного життя не може визначатися як обов'язкова, оскільки держава гарантує повну свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. Здавалося б, в умовах незалежності ці юридично гарантовані засади суспільного життя мали б сприяти його високоефективному розвитку, згуртуванню Українського народу як єдиної нації, злагоді у суспільстві, гідному входженню української держави в міжнародні структури, всебічному міжнародному співробітництву.

Здійснення народного волевиявлення, участь громадян в управлінні державними справами, право вільно обирати, бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування не дають повною мірою належних результатів на користь ні людини, ні держави.

За бортом суспільного життя залишається положення Основного Закону України 1996 року про таку форму безпосередньої демократії, як народне волевиявлення через референдум. Результати всенародного референдуму 2000 року проігноровані і парламентом, і президентами. Успішним був референдум 1991 року, але ж ми не повертаємося до старої Конституції України. Сформовані через вибори органи законодавчої влади, створювані ними і президентами органи виконавчої влади та судової влади не сприймаються, можна сказати, більшістю громадян.

Практика засвідчує, що у них виникає певна недовіра до діяльності державних органів, місцевого самоврядування. Нерідко між цими органами і людьми за своєю суттю відносини є протилежними. Громадяни здійснюють своє волевиявлення, зокрема, через вибори. Той чи інший орган, посадова особа проникалися його волею за принципом «Бачити себе в інших, а інших у собі».

Отже, інші конституційні засади народного волевиявлення повною мірою не спрацьовують, як в інтересах людини, так і держави. І тут є над чим попрацювати Конституційній Асамблеї. Зокрема, передбачити у законопроекті про внесення змін до Конституції України реальне утвердження в практиці суспільних відносин принципів верховенства права, справедливості у відносинах державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб і людини.

Наявність у складі Асамблеї вчених-юристів, а їх понад 50%, можна сподіватись, що по суті започатковується якісно новий конституційний процес. Він не повинен бути швидкоплинним, як попередній. Поспішність ніколи не буває супутником прийняття важливих життєдайних рішень, супутницею удачі.

З огляду на це виникає необхідність тривалої участі Асамблеї з тим, щоб напрацювати і Концепцію внесення змін до Основного Закону України, і конкретизувати її в конституційних нормах з подальшим обговоренням у фаховому середовищі, суспільстві, громадянами.

Нині актуальними є питання завершення судово-правової реформи. Як на мою думку, важливим є вирішення в Основному Законі України проблемних питань захисту прав і свобод громадян через процесуальні норми всіх сфер законодавства. Практика свідчить, що нерідко представлені норми стають на заваді реалізації прав і свобод громадян. Вони нейтралізують матеріальні норми, стають їх антиподом. Реально внаслідок цього громадяни втрачають те чи інше своє право, оскільки процесуально норма залишає його декларативним, непереконливим.

Конституційний Суд України, конституційна юстиція, конституційне судочинство, судовий конституційний контроль – ці терміни стали невід'ємним атрибутом ознак незалежної України і міцно укорінилися у суспільній свідомості. На Конституційний Суд України громадяни дедалі більше покладають надії щодо реального утвердження своїх прав і свобод, їх охорони та всебічного захисту.

Шістнадцятирічний досвід роботи Конституційного Суду України засвідчує, що і тут мають місце деякі проблемні питання. Передусім, це питання запровадження конституційної скарги громадян, тобто їх звернення з такою скаргою до Конституційного Суду за захистом своїх прав і свобод.

Заслуговують на увагу питання формування складу Конституційного Суду. Тут є великі проблеми, зумовлені політичним компромісом. Елементи політики привносилися перед вибором кандидатур та призначення суддів Конституційного Суду України. Добре відомі негативні форми, факти, пов'язані із призначенням суддів, із їх звільненням з посад, із складенням присяги.

Як на мою думку, повноваження призначати суддів Конституційного Суду України повинен мати Президент України. Саме він є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. І саме Конституційний Суд України розглядає питання права. Загальні суди розглядають питання факту, а це різні речи. Основне завдання парламенту – законотворчість. Було б за доцільне розглянути питання про створення на конституційному рівні при Президентові України Вищої ради конституційної юстиції України, яка б самостійно вибирала кандидатури на посади суддів і завжди мала їх у резерві у складі, скажімо, не більше 18 осіб. Вища рада конституційної юстиції України попередньо розглядала б питання звільнення суддів, їх дисциплінарної відповідальності.

Дякую за увагу!

Кравчук Л.М.:

Слово для виступу надається члену Конституційної Асамблеї, заступнику директора з наукової роботи регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в місті Харкові Фісуну Олександру Анатолійовичу. Будь ласка.

Фісун О.А.:

Уважаемый Президент!

Уважаемые председатель и члены Конституционной Ассамблеи!

Уважаемые присутствующие!

Разрешите мне остановиться на нескольких принципиальных моментах, связанных с процессом конституционного реформирования в Украине, на которое я бы хотел обратить ваше внимание.

Во-первых, речь идет об исчерпании гибридной постсоветской матрицы политического развития, которая основывалась на том, что соединялся формальный фасад конституционного государства с неформальными практиками его функционирования, с влиянием власти собственности и перманентной вольной политической силой в условиях неопределенности правил игры. Мы должны также учитывать внешний контекст функционирования нашего государства, условия международной геополитической, экономической конкуренции.

Фактически сейчас происходит формирование нового международного порядка, возникают и изменяются мировые центры силы, возникает новая архитектура международной безопасности. Требует переопределения понятие суверенитета, понятие безопасности в условиях, адекватных 21-му столетию.

Несомненно, что наша Конституция должна отображать и приспосабливаться к этим изменяющимся условиям. К сожалению, здесь выступающие уже останавливались на этом. Во многих своих характеристиках мы имеем Конституцию эпохи модерна, централизованного государства, эпохи, когда главной задачей было понятие суверенитета и централизации. Сейчас, когда развивается практика нового европейского регионализма, развивается демократия, возникают новые формы регионального самоуправления, мы должны переосмыслить некоторые фазовые положения нашей Конституции и адаптировать их к условиям новой эпохи. Все это можно обозначить как процесс конституционно-правовой модернизации, которая означает приведение права Украины и в первую очередь Конституции Украины в соответствие со стандартами мирового и европейского конституционализма и стандартами европейского права.

Здесь особая роль принадлежит тому, что можно назвать конституционным дизайном системы, которая должна способствовать выработке эффективных институциональных решений, формировать устойчивую систему европейского типа, которая могла бы выступать конкурентом в мировой геополитической и геоэкономической конкуренции, способствовать формированию инновационной экономической структуры, экономики знаний и так далее.

Здесь очень много говорилось о необходимости более тонкой настройки некоторых перемен в Конституции Украины. Я бы хотел обратить ваше внимание на слова американского политолога Ханкинсона, к сожалению, уже умершего, который изучал опыт фиаско модернизации стран третьего мира. И он обратил внимание на то, что значение имеет не столько форма правления как таковая. Возьмем, например, государства Африки, Азии или Францию периода пятой республики. А значение имеет уровень правления, качество правления, то есть те правила, по которым формируется политическая и социальная система государства, на что она работает и на каких основах она функционирует. Работает ли на производство конфликта или работает на производство консенсуса, обеспечивает ли стабильность, эффективность системы или работает на производство частного блага.

Вот так мы подходим к тому, что задачей конституционного транзита, а мне кажется, что мы можем определить ту фазу, в которой мы находимся, именно как конституционный транзит, и мы можем спорить о том, что является содержанием этого транзита, так вот задачей является формирование новых конституционных правил игры, которые задают алгоритм решения и создают новую систему стимулов для поведения политических игроков.

Конституция – это не просто формальная вещь. Конституция создает стимулы для проведения политических агентов, авторов. И от того, какая система стимулов заложена в Конституции, зависит и уровень эффективности, оптимальности политической системы. Имеем мы центробежный или центростремительный характер политической системы, работает ли она на производство тупиковых ситуаций или работает на разрешение конфликтов.

За последние 20 лет в мировой политической и юридической науке накоплен огромный опыт конституционного реформирования, проанализировано множество эффективных и неэффективных комбинаций, таких элементов, как та или иная форма правления, тип партийной системы, электоральные формулы, структуры парламента или административно-территориального правления. Мы очень часто говорим о европейской перспективе, но мы забываем о том, что европейская демократия в межвоенный период показала свою неэффективность, и потребовался процесс послевоенной конституционной модернизации, когда европейские государства вышли на работающие формулы и Европа переживала 40-летний или 50-летний период стабильности. Мы фактически находимся сейчас в этой же точке, и мы имеем целый спектр, арсенал возможных решений. Это и эксперименты с избирательной формулой. Например, это или двухтуровая система, как во Франции, или снижение пропорциональности, смешанная система, как в Федеративной Республике Германии. Это эксперименты с формой правления, например, повышение роли премьер-министра в парламентских государствах. Посмотрите на Шредера в Германии или Берлускони в Италии в 80-е – 90-е годы. Фактически Европа постоянно находилась в процессе конституционного реформирования, в ситуации конституционного транзита. И то, что Украина после некой паузы после 1996 года возвращается к этому можно как раз считать свидетельством практической реализации европейского выбора Украины и движением в европейском направлении.

Спасибо за внимание.

Кравчук Л.М.:

Слово має член Конституційної Асамблеї, голова правління громадської організації Центр політико-правових реформ Коліушко Ігор Борисович. Прошу.

Коліушко І.Б.:

Вельмишановні панове Президенти України!

Шановні члени спеціального дорадчого органу при Президентові України під назвою «Конституційна Асамблея»!

Шановні пані і панове!

Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року стало видатною подією для України як незалежної держави і заклало фундамент для розбудови нашої держави на засадах демократії, верховенства права, поваги і дотримання прав людини і багатьох інших основоположних цінностей, без яких ми б не могли і мріяти про ідентифікацію нашої країни як демократичної і як такої, що претендує на членство в європейській сім'ї народів.

Тому сьогодні, говорячи про реформу Конституції України, в першу чергу треба думати про те, що покращуючи її, ми не повинні втратити тих досягнень, які ми вже маємо і мали стільки років. Водночас, без сумніву, прийняття Конституції України і сам її текст ніколи не може діяти сам по собі. Конституція пишеться і виконується людьми, в тому числі і не виконується людьми. І звичайно, що під час прийняття Конституції України в 1996 році існували об'єктивні умови. Це і недостатньо високий рівень правової культури в нашому суспільстві і важка спадщина тоталітаризму. Вже два роки функціонував досить сильний інститут президентства після чергових виборів при відсутній більшості в парламенті України. Всі ці фактори об'єктивно привели до того, що в процесі реалізації Конституції України, буквально з перших років її існування намітилися певні проблеми, не пов'язані із самим текстом. Хоча, звичайно, ці проблеми можна вирішувати двома способами, міняючи практику реалізації або міняючи конституційну норму.

Тоді, логічно, що більшість наших і політичних сил та науковців все більше і більше приходять до розуміння необхідності внесення системних змін до Конституції України.

Таким чином, очевидно, виправданим є те, що на сьогодні всі – і політичні сили в Україні, і Парламентська Асамблея Ради Європи рекомендують проведення конституційної реформи в Україні. Питання полягає тільки в тому, що під цим розуміти. Важливо, щоб ми були об'єднані тим, що конституційна реформа – це не здобуття схеми політичних преференцій за рахунок перерозподілу повноважень між органами влади, а це необхідність знову ж таки затвердження такої моделі, яка б давала можливість кожному органу відповідно до положень Конституції України реалізовувати свої повноваження, не виходити за їх межі. І мати інструмент покарання тих, хто виходить за межі Конституції України.

Водночас організація Конституційної Асамблеї, я б сказав так, у досить незвичний для світової практики спосіб. З одного боку, здавалося б, коли існуюча влада, в тому числі Президент країни, бачить, що в Конституції України є проблеми, чи це такі норми, які застаріли і їх потрібно змінити. Глава держави, який має право законодавчої ініціативи, може виходити з пропозиціями щодо внесення змін до Конституції України.

З другого боку, не є чимось осудним і пропозиція Президента України зібрати достатньо широкий загал фахівців і порадитися з приводу стану реалізації Конституції. Проблема, яка виникла дискусійно в тій ситуації, напевно пов'язана з тим, що для цього органу було вибрано назву «Конституційна Асамблея», яка, як вже сказав у своєму виступі Володимир Михайлович Литвин, дійсно в світовій практиці використовувалося для назви органів установчої влади, і це привело до того, що багато організацій, політичних партій і громадських організацій сприйняли утворення цього органу саме як бажання Президента України утворити орган установчої влади і вирішити долю Конституції України в неконституційний спосіб.

Я думаю, що ніхто з присутніх не схильний рухатися цим шляхом і тому ми мали б говорити, насамперед, про реалізацію наших повноважень саме як консультативно-дорадчого органу з метою «вироблення» пропозицій щодо покращення Конституції України.

Шкода, власне, що в цьому залі сьогодні відсутні представники опозиційних парламентських політичних партій.

Так само три місяці тому була прийнята резолюція Громадської асамблеї України – це об'єднання кількох сотень громадських організацій задля вирішення тільки одного питання: запропонувати внесення змін до Конституції України, які б уможливили зібрання справжньої Конституційної Асамблеї.

Водночас більшість налаштовані на розуміння нашої ситуації. Знову ж таки, згадуючи слова Володимира Михайловича Литвина про Конституційну Асамблею, як майданчик для дискусії щодо долі Конституції України, то я пропонував би застосувати досвід багатьох країн, які вирішували подібні задачі.

Розпочати нашу діяльність, насамперед, потрібно з аналізу виконання діючої Конституції України.

Наприклад, утворені сьогодні комісії могли б відповідно до свого профілю підготувати доповіді про стан реалізації положень Конституції України. Таким чином, ми б утворили те, що в багатьох країнах називають «Зелена книга». Цей документ корисно винести на широке всенародне обговорення. Тоді всі б громадяни нашої країни розуміли, що ми не збираємося робити якийсь конституційний переворот, а збираємося виключно науково обґрунтовано підготувати рекомендації для покращення нашої Конституції України.

На базі обговореної цієї зеленої книги варто було б підготувати те, що називається «Біла книга» в багатьох країнах.

Після широкої консультації щодо цих варіантів варто підготувати Концепцію оновлення Конституції України. І тільки після неї вже готувати проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України». Він може бути вузьким, широким чи взагалі викладати Конституцію України у новій редакції.

Але такий шлях, така послідовність наших дій даватиме розуміння суспільству про те, чим ми займаємося, і тих результатів, до яких ми прийдемо.

Можна було б також задуматися над вирішенням кількох тактичних, я б сказав, питань. Це насамперед внесення змін для розділу Конституції України, пов'язаної з місцевим самоврядуванням і судовою владою. Наприклад, положення статті 140 Конституції України в такому аспекті блокує проведення адміністративно-територіальної реформи, яка вкрай необхідна для децентралізації в нашій країні.

Те саме можна говорити, що положення статті 131 Конституції України про склад і порядок формування Вищої ради юстиції не дають можливості нам виконати рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Я думаю, що всі питання могли б розглядатися достатньо відсторонено від політичного протистояння, яке досить гостре в нашій країні. І можливо, вдалося б вийти на достатньо узгоджені, окремі, короткі законопроекти про внесення змін до Конституції України.

Отже, в такому ключі я пропонував би організовувати нашу роботу. Хочу сказати, що за попередні роки коаліція громадських організацій, до якої в тому числі входила і наша, напрацювала дуже багато рекомендацій і матеріалів відповідно до такої роботи. І проект «Зелена книга» конституційної реформи, що був підготовлений в 2007 році, і проект конституційних змін.

Звичайно, на сьогодні всі матеріали можливо трішки застаріли, можливо вони все таки для багатьох будуть здаватися надто аматорськими, надто громадськими, але це непогана розмова для початку організації нашої дискусії в такому форматі.

Дякую за увагу.

Перерва на 15 хвилин.

Кравчук Л.М.:

Будемо продовжувати нашу роботу. Переходимо до організаційних питань нашої діяльності, до структурування самої Асамблеї. Нам потрібно затвердити порядок денний. На ваш розгляд пропонуються такі питання:

1. Про затвердження переліку комісій Конституційної Асамблеї, їх персонального складу.

2. Про обрання голів комісій Конституційної Асамблеї.

3. Про формування координаційного бюро Конституційної Асамблеї.

4. Про підготовку Регламенту Конституційної Асамблеї.

5. Про подальшу організацію роботи Конституційної Асамблеї.

Які будуть думки щодо порядку денного?

Будемо голосувати всі питання? Погодити? Голосувати не будемо? Ніхто ж не заперечує, ні? Всі ж мають у своїх папках відповідні документи.

Тому давайте почнемо з першого питання «Про затвердження переліку комісій Конституційної Асамблеї, їх персонального складу».

Доповідає секретар Конституційної Асамблеї Марина Іванівна Ставнійчук. Прошу.

Ставнійчук М.І.:

Якщо не заперечуєте, шановний Леоніде Макаровичу, з місця можна?

Кравчук Л.М.:

Можна.

Ставнійчук М.І.:

Відповідно до пункту 11 Положення «Про Конституційну Асамблею» у складі Конституційної Асамблеї створюється, зокрема, комісії для підготовки пропозицій, рекомендацій з питань внесення змін до Конституції України, а також з інших питань, визначених завданнями Конституційної Асамблеї. Перелік комісій, персональний склад затверджуються Конституційною Асамблеєю.

У пункті 12 Положення зазначається, що, враховуючи структуру Конституції і виходячи з необхідності вдосконалення Основного Закону, на сьогоднішній день у складі Конституційної Асамблеї пропонується утворити комісії з питань:

- конституційного ладу та порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України – перша комісія;

- прав, свобод та обов'язків людини і громадянина – друга комісія;

- здійснення народовладдя – третя комісія;

- організації державної влади – четверта комісія;

- правосуддя – п'ята комісія;

- правоохоронної діяльності – шоста;

- адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування – сьома комісія.

Шановні колеги! Просила б взяти до уваги, що у тому разі, коли виникне потреба, у складі Конституційної Асамблеї можуть бути створені й інші комісії та підкомісії.

Надсилаючи вам запрошення для участі у першому засіданні Конституційної Асамблеї, Голова Конституційної Асамблеї, крім іншого, висловив прохання з метою підготовки проекту рішення Конституційної Асамблеї про затвердження переліку комісій Конституційної Асамблеї, їх персонального складу визначитися кожному щодо можливості брати участь у роботі тієї чи іншої комісії Конституційної Асамблеї. Пропозиції можна подавати в електронному вигляді, а також у телефонному режимі.

За станом на 18 червня 2012 року надійшло 36 електронних повідомлень щодо визначення 55 членів Конституційної Асамблеї, які висловили наміри працювати чи брати участь у роботі тієї чи іншої комісії із зазначенням паралельно як основної комісії, в якій би хотів працювати член Конституційної Асамблеї, так і можливо альтернативного варіанту комісій.

У телефонному режимі 36 членів Конституційної Асамблеї повідомили також про ті комісії, в яких би вони вважали за необхідне брати участь. За станом на 20 червня 2012 року лише один представник партнерства «Новий Громадянин» Котляр Дмитро Михайлович не повідомив про бажання брати участь у роботі тієї чи іншої комісії.

Таким чином, я думаю, що сьогодні ми можемо розглянути ті пропозиції, які є наявні. Коли Дмитро Миколайович визначиться, ми в установленому порядку внесемо його кандидатуру до тієї чи іншої комісії, в якій він побажає працювати.

Шановні колеги! Вам розданий проект рішення Конституційної Асамблеї про перелік комісій Конституційної Асамблеї та їх персональний склад, ураховуючи ваші побажання.

Дякую.

Кравчук Л.М.:

Всі ми маємо на руках конкретні списки комісій та їх склад. Марина Іванівна доповіла, що вони складені відповідно до бажань членів Конституційної Асамблеї, крім однієї особи. Я прошу визначитися, якщо немає інших думок або пропозицій, то поставимо на голосування.

Олександре Олександровичу, прошу.

Мороз О.О.:

Леоніде Макаровичу, я звертався, пропонуючи свою участь у четвертій комісії і в сьомій. У сьому комісію я потрапив, водночас Марина Іванівна мене проігнорувала, бо в четверту комісію не записала.

Ставнійчук М.І.:

Відповідно до Положення про Конституційну Асамблею член Конституційної асамблеї може входити до складу тільки однієї комісії. У листі до кожного члена Конституційної комісії було прохання про визначення пріоритетної комісії і як альтернативну – іншу комісію. Тому що під час підготовки персонального складу тих чи інших комісій могла скластися ситуація, що, скажімо, бажаючих в одну комісію буде 30 чоловік, а в іншу комісію – 10.

Саме тому на сьогоднішній день запропонований такий склад комісій. Але я хотіла б звернути увагу, що робота усіх без виключення комісій, так само як і Асамблеї, має відкритий характер. Тобто, будучи членом однієї комісії, можна брати участь в обговоренні, в роботі іншої комісії.

Сьогодні Президент України одним із серйозних пріоритетів на перший період роботи Конституційної Асамблеї порушив питання реформи місцевого самоврядування. Шановний Олександре Олександровичу, ми би вас просили на теперішньому етапі попрацювати саме в цій комісії, а потім вже, коли, в принципі, буде готове узагальнення реалізації Конституції України, про що говорив Ігор Борисович, власне, це визначено завданнями роботи Конституційної Асамблеї, тоді можна буде долучитися до роботи іншої комісії. Буде потреба – переформуємо навіть склад комісії. Я думаю, що в робочому порядку ці всі питання повирішуємо.

Кравчук Л.М.:

Є бажання, Олександре Олександровичу? Залишаємо так, як є.

Мороз О.О.:

- Справа в тому, що четверта комісія працює на основі концепції всієї нашої роботи. А всі інші комісії – це вже детальна розробка відповідних напрямів. Тому у шостому питанні порядку денного, очевидно, треба визначити час підготовки концепції, визначити групу, яка буде працювати, а тоді це буде предметом перш за все роботи четвертої комісії.

Ставнійчук М.І.:

Олександре Олександровичу, Ви пропозицію вносите до четвертої комісії? Ви залишаєтеся у сьомій? Залишайтеся! Ми сьогодні не випадково внесли до порядку денного питання про організацію роботи, тому що ми хотіли у вільному режимі обговорити перспективи і плани, почути думки членів Конституційної Асамблеї для того, щоб сформувати підходи на найближчі півроку.

Кравчук Л.М.:

Чи є ще якісь думки, пропозиції, побажання? Прошу. Немає? Я можу поставити на голосування питання про склад комісій Конституційної Асамблеї? Як ми будемо голосувати, разом за всі комісії чи окремо кожну? За всі! Прекрасно! Тоді я ставлю на голосування питання про затвердження переліку та персонального складу комісій Конституційної Асамблеї. Прошу голосувати! Хто утримався? Хто проти? Приймається одноголосно!

Ставнійчук М.І.:

Наступного разу організуємо електронне голосування.

Кравчук Л.М.:

Друге питання – про обрання голів комісій Конституційної Асамблеї.

Відповідно до Положення про Конституційну Асамблею голова Конституційної Асамблеї вносить пропозиції.

Перша комісія - з питань конституційного ладу на порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України. Моя пропозиція обрати головою цієї комісії Скрипнюка Олександра Васильовича – начальника відділу зв'язків з державними органами, міжнародними організаціями Національної академії правових наук України, академіка Національної академії правових наук України, доктора юридичних наук, професора. Може, є до нього запитання? Прошу! Немає запитань? Підтримуємо пропозицію? Прошу голосувати за голову комісії Скрипнюка Олександра Васильовича. Хто проти? Немає. Утримався? Немає. Приймається рішення. Головою комісії обрано Скрипнюка Олександра Васильовича.

Комісія з питань прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Пропонуємо обрати головою комісії Буткевича Володимира Григоровича – суддю Європейського суду з прав людини у відставці, доктора юридичних наук, професора, відому людину в Україні. У нього великий конституційний досвід. Якщо є запитання до Володимира Григоровича – прошу. Немає запитань? Ставлю на голосування. Хто за обрання головою комісії Буткевича Володимира Григоровича. Прошу голосувати. Є проти? Хто утримався? Обирається Володимир Григорович головою комісії.

Третя комісія – з питань здійснення народовладдя. Є пропозиція обрати головою комісії Селіванова Анатолія Олександровича – постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді, академіка Національної академії правових наук, доктора юридичних наук, професора. Прошу голосувати. Хто за обрання головою комісії Селіванова Анатолія Олександровича? Прошу голосувати. Проти є? Утрималися? Немає.

Комісія з питань організації державної влади. Є пропозиція обрати головою цієї комісії Єрмолаєва Андрія Васильовича – директора Національного інституту стратегічних досліджень. Може, є запитання до Єрмолаєва? Всі його тут знають. Немає інших пропозицій? Ставлю на голосування. Хто за обрання головою комісії Єрмолаєва Андрія Васильовича, прошу голосувати. Проти? Утримався? Немає! Андрій Васильовича обирається головою комісії.

Комісія з питань правосуддя. Пропоную обрати головою комісії Маляренка Василя Тимофійовича – суддю Верховного Суду України у відставці, члена-кореспондента Національної академії правових наук України, доктора юридичних наук. професора. Є запитання? Немає! Тоді ставлю на голосування. Хто за те, щоб обрати головою комісії Маляренка Василя Тимофійовича? Прошу голосувати. Проти? Утримався? Утримався один!

Комісія з питань правоохоронної діяльності. Є пропозиція обрати головою комісії Тація Василя Яковича – президента Національної академії правових наук України, академіка Національної академії правових наук України, доктора юридичних наук, професора. Є запитання до Василя Яковича? Можна ставити на голосування? Прошу проголосувати. Хто «за», «проти», «утримався»? Головою комісії обирається Василь Якович.

Комісія з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування. Тут ми пропонуємо обрати головою цієї комісії Серьогіну Світлану Григорівну – завідувача кафедри державного будівництва Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидата юридичних наук, доцента. Пише статті, захищає у вересні докторську дисертацію. Якщо є запитання, прошу задавайте. Інших пропозицій немає? Ставлю на голосування. Хто «за»? Прошу голосувати. Хто проти? Утримався? Немає. Обирається.

Це питання ми вичерпали. Всі голови комісій обрані. Всіх вітаємо з обранням і бажаємо успіху.

Наступне питання – про формування координаційного бюро Конституційної Асамблеї. Згідно з Положенням про Конституційну Асамблею затверджується координаційне бюро Конституційної Асамблеї для узгодження діяльності комісій та інших робочих органів Конституційної Асамблеї, до складу якого за посадою входять Голова Конституційної Асамблеї, заступник Голови Конституційної Асамблеї та секретар Конституційної Асамблеї. А далі пропонується затвердити голів комісій, за яких ми тільки що проголосували. Ось такий склад пропонується. Якщо немає інших пропозицій, будемо голосувати в цілому, оскільки ми вже голосували за голів комісій, то немає потреби за кожного окремо голосувати. Прошу голосувати за координаційне бюро. Хто за? Хто проти? Утримався? Одноголосно. Координаційне бюро створено.

Наступне питання – про підготовку Регламенту Конституційної Асамблеї. Доповідає Марина Іванівна Ставнійчук.

Ставнійчук М.І.:

Шановні члени Конституційної Асамблеї!

У вас у папках є проект Регламенту Конституційної Асамблеї, який напрацьований групою наукового супроводження діяльності Конституційної Асамблеї Інституту держави і права імені Володимира Михайловича Корецького за моєю участю як секретаря Конституційної Асамблеї. Звичайно, ми доповідали цю ситуацію і голові, і заступнику голови Конституційної Асамблеї. Для того, щоб сьогодні не нав'язувати вам жодних бачень групи, яка розробляла проект Регламенту, і керівництва Конституційної Асамблеї, пропоную таким чином поступити. Проект розданий всім членам Конституційної Асамблеї. Сьогодні пропонується прийняти його за основу. Всім членам Конституційної Асамблеї пропонується місяць для того, щоб ви внесли мені як секретарю пропозиції щодо Регламенту Конституційної Асамблеї. Ці пропозиції будуть узагальнені, розглянуті на засіданні координаційного бюро Конституційної Асамблеї, і на наступне засідання Конституційної Асамблеї на його розгляд буде внесено узгоджений проект Регламенту.

Якщо готові зараз обговорювати, я доповім. Але нині немає сенсу розпочинати дискусію. Я думаю, що ви вивчите текст і внесете пропозиції, а тоді поговоримо професійно, детально після опрацювання ваших пропозицій, шановні колеги.

Оніщук М.В.:

У мене є пропозиція дещо скоротити термін для підготовки пропозицій щодо Регламенту Конституційної Асамблеї, оскільки не затверджений Регламент не дозволяє комісіям розпочати свою роботу. Тому моя пропозиція зводиться до того, щоб надати членам Конституційної Асамблеї двотижневий строк для підготовки та внесення пропозицій щодо Регламенту.

Ставнійчук М.І.:

Миколо Васильовичу, просила б зважити ось на які обставини.

Положення про Конституційну Асамблею визначає порядок організації роботи Конституційної Асамблеї та її робочих органів. Регламент – це внутрішні процедури діяльності Конституційної Асамблеї, які мають детальніший характер, ніж закріплені у Положенні.

Крім цього, маємо відпускний період. Навіть сьогодні 18 чоловік на засідання Конституційної Асамблеї не прибули через відпустки і відповідні відрядження. Тому зараз ми будемо говорити, розглядаючи останнє питання порядку денного, про те, що ми б рекомендували впродовж двох тижнів комісіям зібратися і провести перші засідання. Це можна зробити на підставі Положення про Конституційну Асамблею. Там є і порядок обрання секретарів, і порядок організаційного засідання. Все-таки треба дати можливість людям більш тривалий період попрацювати над проектом Регламенту Конституційної Асамблеї.

Мороз О.О.:

Можна узгодити пропозиції Миколи Васильовича з тим, що ви говорите? Можна прийняти тимчасовий Регламент Конституційної Асамблеї, передбачаючи, що за місяць будуть внесені пропозиції, а тим часом користуватися тим, що є. Можна взяти його за основу або назвати тимчасовим. Але не треба давати людям натяків на те, що ми збираємося робити десять років. Подивіться статтю 5 проекту Регламенту. Тут перший і п'ятий пункти, інших не треба.

Ставнійчук М.І.:

Олександре Олександровичу, це стандартна процедура.

Мороз О.О.:

Там є особиста заява або інші обставини, що унеможливлюють. Достатньо буде цього.

Не треба давати натяків на те, що ми маємо особливий статус, мало не установчі збори, як сьогодні тут звучало. У статті 17 записати, що Конституційна Асамблея не ухвалює законопроект про внесення змін до Конституції України, а готує пропозиції. Тому, я думаю, що оці два пункти взяти і нехай тимчасовий Регламент починає працювати. А через місяць будуть внесені інші пропозиції.

Сіренко В.Ф.:

Шановні колеги, я думаю, що наша Асамблея не має варитися у власному соку, у власних думках. Наша Конституційна Асамблея має мати вихід до суспільства. Якщо ми не будемо мати виходу до суспільства, то як ми зробимо Конституцію України, яку суспільство може не сприйняти. Тому я пропоную статтю 11 проекту Регламенту Конституційної Асамблеї доповнити словами, що член Конституційної Асамблеї має право публікувати свої думки в засобах масової інформації. Треба зобов'язати редакторів газет «Голос України», «Урядовий кур'єр» друкувати думки членів Конституційної Асамблеї. І тоді ми будемо мати зв'язок із суспільством.

Дякую.

Кравчук Л.М.:

Шановні члени Конституційної Асамблеї! Я хочу вас попросити повернутися до пропозицій Марини Ставнійчук, яка сказала, що ми приймаємо цей текст за основу, а протягом місяця вносимо секретарю Конституційної Асамблеї сформульовані текстуальні пропозиції щодо змін до Регламенту Конституційної Асамблеї, якщо вони будуть. На наступному засіданні ми вже проголосуємо ті зміни, які будуть внесені і розглянуті координаційним бюро Конституційної Асамблеї. Якщо ми зараз почнемо це обговорювати, немає потреби робити перерву на місяць. Як ви ставитеся до цієї пропозиції? Тоді я ставлю її на голосування. Хто за пропозицію Марини Іванівни? Прошу проголосувати? Хто проти? Хто утримався? Одноголосно.

Мусіяка В.Л.:

Шановні колеги! Я просто не хотів би, щоб ми не найкращі зразки роботи Верховної Ради України повторювали. Цей Регламент Конституційної Асамблеї я бачу вперше сьогодні. Під час виступу Президента України я його не читав. Давайте візьмемо його до роботи. Навіщо в першому читанні приймати, коли ми його не бачили? Усі пропозиції внесено, а потім розглянемо в першому читанні і в цілому. Нічого страшного тут немає. Навіщо приймати в першому читанні те, чого ми не бачили?

Кравчук Л.М.:

Багато хто не читав. Але якщо це основа, то це не означає, що його не можна змінювати. Ми можемо змінювати, повністю змінити Регламент, якщо будуть пропозиції.

Ставнійчук М.І.:

Звичайно, тим більше, що є дві діаметрально протилежні пропозиції.

Єрмолаєв А.В.:

Я перепрошую. Я попросив репліку стосовно питання, яке насправді для нас може бути і важливим, і критичним водночас. Маю на увазі висвітлення нашої подальшої роботи, позицій учасників. У нас є сумний досвід того, як, не встигнувши підготувати документ, ми як нормальні інтелігентні люди розходимося по різних медіа квартирах, починаємо доводити один одному у своїх статтях чи книжках правоту, а врешті-решт дискредитується сама справа. У мене робоча пропозиція. До речі, ми це обговорювали з Леонідом Макаровичем ще на початку організації Конституційної Асамблеї. Звичайно, великий інтерес до того, щоб наша Асамблея працювала на різних майданчиках, проводила семінари в університетах, її робота висвітлювалася і була можливість і просвітницької роботи. Мабуть, це буде логічним тоді, якщо буде напрацьована спільна думка. Інакше ми можемо просто зруйнувати справу. У мене пропозиція – це питання залишити на потім. Ми погодимо, яким чином будемо працювати, щоб не підвести себе, своїх колег і не зруйнувати справу.

Кравчук Л.М.:

Ми погоджуємося.

Ставнійчук М.І.:

Ми будемо говорити про організацію роботи.

Кравчук Л.М.:

Ми вже ухвалили з вами рішення з першого, другого, третього і четвертого питання порядку денного. Залишилося останнє питання – про подальшу організацію роботи Конституційної Асамблеї. Я декілька слів хочу сказати.

Найголовніше завдання, яке поставлено зараз перед нами і в виступах членів Конституційної Асамблеї, і в виступах Президента України, Голови Верховної Ради України, – це підготувати Концепцію про внесення змін до Конституції України. Я думаю, що якраз на цей рік, а сьогодні вже розпочинається практично наша робота, створені комісії. Це дуже добре, комісії вже можуть збиратися. А їм потрібно зібратися, щоб обрати секретарів комісій, вони обираються на засіданні комісії, спланувати свою роботу, приступити до напрацювання Концепції. Це найголовніше питання, тому що я думаю, що у 2013 рік робота буде спрямована на підготовку змін. Було б добре, щоб ми десь в грудні 2013 року, як в грудні ми внесли на президентський указ про Концепцію, щоб ми внесли проект закону про внесення змін до Конституції України.

По ходу будуть виникати інші питання нашої поточної роботи. Тому Марина Іванівна зараз скаже, що ми тут напрацювали. Але ми їх обговорюємо зараз як конкретні пропозиції.

Ставнійчук М.І.:

Шановні колеги! Якраз ми цього питання хотіли б провести коротку дискусію з членами Конституційної Асамблеї. Розкажу, що зроблено керівництвом Конституційної Асамблеї з метою підготовки першого засідання, які у нас виникли пропозиції. Ми б хотіли, щоб ви почули ці пропозиції, а також тих практичних кроків, що зроблені.

Насамперед, що стосується організаційної роботи. Голова Конституційної Асамблеї про це сказав, і я як секретар Конституційної Асамблеї рекомендую в найближчі два тижні головам комісій провести засідання своїх комісій, розібратися з планом роботи кожної комісії, з баченням, виходячи із тієї концептуальної мети і завдань, які викладені у Положенні про Конституційну Асамблею. Після того, як ви проведете перше засідання кожної з комісій, оберете секретаря, розглянете питання планування роботи, я думаю, що найперше треба зробити кожній з комісій аналіз стану реалізації Конституції України з метою підготовки пропозицій до Концепції про внесення змін до Конституції України, викласти своє бачення і внести секретарю Конституційної Асамблеї, голові і секретарю кожної комісії відповідні пропозиції. Якщо для цього нам потрібно буде провести нараду, зустріч з Головою, заступником Голови Конституційної Асамблеї, ми готові до цієї роботи, обговорити разом, відпрацювати.

Серйозним напрямком, який стосується організації роботи Конституційної Асамблеї в попередній період, були питання, пов'язані з експертним і партнерським забезпеченням Конституційної Асамблеї. Це власне ті питання, які щойно порушував Василь Федорович Сіренко. По-перше, нам потрібна абсолютна відкритість, легітимність, прозорість Конституційної Асамблеї. Ми тут дійсно не збираємося ховати жодних документів, але є певна ділова і професійна етика, я думаю, що всі будемо її дотримуватись.

Що стосується експертного супроводження роботи Конституційної Асамблеї, то коли я давала інформацію про якісний і кількісний склад Конституційної Асамблеї, я назвала ті наукові установи і навчальні заклади, які надають наукову допомогу і науково-консультативне забезпечення діяльності Конституційної Асамблеї.

Разом з тим, на сьогоднішній день порушується питання про дійсно серйозну співпрацю з Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанська Комісія). Досягнуто домовленості з керівником та секретарем Венеціанської Комісії. Це питання було розглянуто ще у березні 2012 року, до видання Указу Президента України «Про Конституційну Асамблею», на засіданні Венеціанської Комісії – про те, що Комісія практично з перших днів роботи Конституційної Асамблеї приєднається до нас. І от буквально ми з Сергієм Петровичем Головатим повернулись минулого тижня з засідання Венеціанської Комісії. Керівництво цієї Комісії визначає експертів, які будуть працювати з Конституційною Асамблеєю.

Плануємо, що десь орієнтовно восени буде проведено круглий стіл за участю експертів Венеціанської Комісії з метою обговорення насамперед питань, пов'язаних із реформою судочинства і внесення змін до Конституції України. Безумовно, що це зовнішнє експертування.

Президент України сьогодні у своєму виступі повідомив, що він звернувся не тільки до Ради Європи, але й до Європейської Комісії з проханням виділити експертів, які також будуть співпрацювати спільно з Конституційною Асамблеєю.

Практично багатий досвід і значні напрацювання у питаннях реформи судочинства, в питаннях розвитку демократії має власне і Комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові України.

Пропоную вам розглянути питання партнерства цієї Комісії з Конституційною Асамблеєю щодо реформи правосуддя, забезпечення конституційних прав та інших питань, пов'язаних із проблемами конституціоналізму. Мені здається, що це буде раціонально.

Нині Леонід Макарович при моїй участі провів низку переговорів з міжнародними програмами, міжнародними фондами, які працюють в Україні. Зокрема, з USAID.

Ми говорили про два напрямки співпраці. Зокрема, про розробку пропозицій на відкритій конкурсній основі, щодо механізму, способів забезпечення публічності роботи Конституційної Асамблеї. І, в принципі, USAID долучається, вже готується договір про співпрацю. Так кажу, Леоніде Макаровичу? Є згода, що вони в цій частині будуть пропонувати нам найближчим часом свою допомогу. Але разом з тим я би хотіла, щоб і члени Конституційної Асамблеї свої пропозиції, своє бачення надали керівництву Конституційної Асамблеї і в питаннях комунікації.

Мені здається, що було б раціонально нам сьогодні подумати про роботу комісій. Є координаційне бюро, яке буде організовувати роботу як в цілому Конституційної Асамблеї, так і відповідно узгоджувати роботу усіх комісій. Коли стане питання підготовки Концепції внесення змін до Конституції України, очевидно, виникне потреба у так званій групі, як завгодно можна її назвати – групі мудреців, групі консультантів, групі експертів Конституційної Асамблеї, яка буде узагальнювати всі пропозиції за участю представників комісій, щоб підготувати якісно хороший проект названої Концепції.

Це власне усі питання, які сьогодні опрацьовані або знаходяться на стадії вивчення і на стадії внесення тих варіантів подальшої роботи Конституційної Асамблеї, які я вже озвучила.

Кравчук Л.М.:

Хто бажає висловитись із цього питання? Прошу.

Копиленко О.Л.:

Шановний Леоніде Макаровичу! Одне питання: стосовно співпраці з зарубіжними фондами, організаціями. Чи є взагалі необхідність у цьому сегменті співпрацювати, наприклад з USAID чи іншими подібними установами?

Я думаю, що ми не настільки безпорадні, щоб просити допомоги у Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї тощо.

Дякую.

Кравчук Л.М.:

Я не буду, вибачте, коментувати кожне висловлювання на свою думку. Але я хочу подумати в такому руслі. Нам потрібно ще, крім роботи, мати і дипломатичні способи залучення міжнародних організацій. Для того, щоб ми в підсумку сказали, що наші напрацювання вже експортовані на рівні міжнародних організацій.

Ми будемо слухати, що нам рекомендують, будемо творчо і критично ставитись до зарубіжного досвіду з позиції потреб Українського народу. Тут виступали сьогодні всі, і ми прийшли до думки, що ми перш за все маємо дослухатись до українських людей.

Це буде найголовніше.

Колісник В.П.:

Шановний Леоніде Макаровичу!

Шановні члени Конституційної Асамблеї!

Я пропоную сьогодні провести організаційні засідання комісій, це по-перше. І, по-друге, зорганізувати роботу таким чином, щоб засідання Конституційної Асамблеї зазвичай передували засіданням комісій, щоб можна було зібратися, обговорити головні питання, а потім провести вже пленарне засідання.

Оніщук М.В.:

Шановні колеги!

Насправді питання, яке ми зараз обговорюємо, є доволі важливим, оскільки йдеться про подальшу організацію роботи Асамблеї та власне результати цієї роботи. Мені здається, що сьогодні для того, щоб ми чітко бачили роботу, було б доцільно доручити сьогодні і ухвалити з цього приводу рішення Асамблеї – координаційному бюро підготувати план роботи Асамблеї, який винести на затвердження наступного засідання Асамблеї. І що важливо, пані Марино і пане Голово, що робота комісій має ґрунтуватися на плані роботи Асамблеї, а не навпаки. Коли ми бачимо нормативне розуміння завдань, етапів роботи Асамблеї, відповідно до цього комісії організовують свою роботу. Це перше.

Друге. Оскільки ми слухали інформацію секретаря Конституційної Асамблеї з низки питань роботи Асамблеї, то прийняти інформацію пані Ставнійчук до відома.

Власне, це ті пропозиції, які я хотів би внести на голосування.

Ставнійчук М.І.:

Шановні колеги!

Ви ж розумієте, ми зібралися вперше. І надзвичайно серйозно стоїть питання того, щоб ніхто тут нікому нічого не нав'язував. Звичайно, що ми могли, Миколо Васильовичу, підготувати план і запропонувати членам Конституційної Асамблеї його розглянути. Власне саме для того, я ж сказала, з метою планування, пропоную комісіям зібратися, висловити своє бачення і на основі цього ми дійсно запропонуємо такий план, до наступного засідання. Дякую.

Аби не нав'язувати позиції керівництва, даємо свободу для того, щоб сформулювати пропозиції щодо організації роботи власне самими членами Конституційної Асамблеї.

Крючков Г.К.:

Шановні колеги!

Я хотів поділитися сьогодні думкою з організації нашої роботи. Я хотів би, щоб ми домовились, що в Конституційній Асамблеї ми обговорюємо будь-які питання, що виникають у процесі оновлення Конституції України. Вони різні. Є такі, що для когось неприйнятні, для когось вони прийнятні. Я хотів би, щоб ми не наклали завідомо «табу» на якісь питання. Я кажу про це з досить недалекого досвіду.

Розроблявся проект виборчого закону. Зібрались в дуже авторитетній установі, і керівник каже: «Обговорюйте будь-які питання, крім питання про систему виборів». Мені нічого не залишалось, як сказати: «А для чого нас зібрали?». Тобто можуть бути різні питання. Це не значить, якщо щось пропонують і для когось, можливо, воно не підходить, виробити позицію, щоб обґрунтувати недоцільність чи неприйнятність тієї чи іншої пропозиції, і це теж потрібно. Бо, як я бачу, що наша робота, якою б вона не була і чим би вона не завершилась, вона дуже цінна тим, що вона «збурить» нашу теоретичну думку в питаннях конституційного права. І в цьому величезна її користь, і це дуже важливо. Треба, щоб ми себе не поставили, що оце можна обговорити, а оце не можна. Пробачте за таку відвертість.

Кравчук Л.М.:

Я погоджуюсь із цим. Щойно був на брифінгу, вже журналісти цікавляться такими делікатними питаннями. У нас ще не було Асамблеї, а вже говорили, що вона щось замінить, що Президент України спеціально її створює, щоб якісь цілі реалізувати через Конституційну Асамблею, тобто буде багато цікавих думок. І я сказав, що навіть опозиції, якщо вона не захоче безпосередньо брати участь у цій Асамблеї, дорога відкрита у питаннях дискусії. Запрошуються всі і без жодних обмежень з точки зору висловлення думок із будь-яких питань. Чи прийняти, чи не прийняти директиви – знову будемо діяти демократичним способом, шляхом голосування.

Коліушко І.Б.:

Я хочу нагадати про ту пропозицію, яку я вже озвучував у виступі. І вона зводиться до того, що мені видається, щоб наша робота динамічно починалася і розвивалася, нам можна сьогодні прийняти рішення про доручення уже утвореним комісіям у відповідний термін, наприклад до 1 жовтня 2012 року, підготувати доповіді про стан реалізації Конституції відповідно до предмета відання відповідної комісії. Може, з приводу строку можна порадитись, але наша робота повинна початися саме з цього.

Дякую.

Ющик О.І.:

Шановний Леоніде Макаровичу!

Шановні колеги!

У мене три невеликих зауваження. Насамперед, я хотів би підтримати Миколу Васильовича стосовно того, що нам потрібно планувати нашу роботу і якийсь календарний графік виробляти для засідання комісій, бюро і Асамблеї.

По-друге, я думаю, що сьогодні недоречно збирати комісію, у нас 30% майже відсутніх членів. Може виявитись так, що якраз більшість із однієї з комісій взагалі буде відсутня. Невідомо, де проводити, де зібрати. Підтримую якраз пропозицію впродовж двох тижнів комісіям зібратися і визначитись із секретарями.

І третя позиція. Що стосується організаційно-методичної групи, про що говорив Коліушко Ігор Борисович. Очевидно, не зовсім з цього треба починати, щоб комісіям доручити. Комісії дійсно будуть працювати. Очевидно, треба спочатку, щоб комісії визначили кандидатів в організаційно-методичну групу, яка б забезпечувала зв'язки Асамблеї, бюро з інститутами, які здійснюють наукове забезпечення. Треба почати з того, щоб залучити ці інститути для того, щоб проаналізувати стан реалізації Конституції і підготовку самої концепції. А потім з урахуванням цього напрацьовувати аналітичні записки чи якісь доповіді, виробити з відповідних проблем пропозиції і вже тоді готувати Концепцію.

Кравчук Л.М.:

Я погоджуюсь з Вашою думкою. І давайте подумаємо? Ви створили оргструктури – комісії і бюро. Якщо ми ще щось надумаємо створювати...

Ющик О.І.:

Ні. Це робочий орган, який би зв'язки забезпечував з інститутами.

Кравчук Л.М.:

От давайте так. Тоді, коли в бюро входить група людей, бюро прийняло рішення, тепер треба ще якусь групу, щоб аналіз зробили.

Марина Іванівна говорила перш за все про міжнародний аспект цієї проблеми, а не внутрішній. Ми не повинні утворювати багато різних органів, бо потім не знайдемо кінців, хто ж відповідає.

Я прошу так. Ми проголосували за органи. Хай ці органи відповідають перед Конституційною Асамблеєю, а Асамблея буде відповідати за якість своєї роботи, подаючи це Президенту України. Це правильніший шлях. А якщо потрібно на міжнародному рівні провести якусь експертизу або запросити когось до Асамблеї, щоб він тут допоміг, скажімо, щось таке надзвичайне, то це ж не я проблемою великою для нас.

Ставнійчук М.І.:

Можна узагальнити?

Кравчук Л.М.:

Прошу.

Ставнійчук М.І.:

Шановні колеги!

Просила би підтримати такий проект рішення з цього питання порядку денного, беручи до уваги пропозицію Миколи Васильовича:

- Перше. Інформацію, яку надала секретар Конституційної Асамблеї, взяти до відома;

- Друге. Рекомендувати комісіям Конституційної Асамблеї зібратись на перше своє засідання упродовж двох наступних тижнів, визначеного чітко по порядку обрахунків дат відповідно до цивільного законодавства;

- Далі. Після засідань внести секретарю Конституційної Асамблеї пропозиції щодо подальшого планування роботи Конституційної Асамблеї. Секретарю Конституційної Асамблеї на підставі узагальнення пропозицій внести Голові Конституційної Асамблеї, а також Конституційній Асамблеї план роботи Конституційної Асамблеї, принаймні до кінця цього року, якщо можна буде спланувати. Якщо побачимо, що з'являються нові пропозиції, будемо планувати і далі, принаймні, до завершення цього року.

Просила би взяти до уваги керівників комісій Конституційної Асамблеї, що виходячи із питань європейської інтеграції, виходячи із необхідності виконання зобов'язань України у зв'язку з її членством у Раді Європи, є ряд пріоритетних питань, шляхи вирішення яких повинні бути запропоновані нами першочергово. Ці питання пов'язані з реформуванням судочинства, з питанням розвитку місцевого самоврядування в Україні. При цьому ми виходимо з того, що у нас є перспективні серйозні завдання, які стоять перед нами відповідно до положення.

Якщо немає заперечень, просила би підтримати відповідне рішення Конституційної Асамблеї.

Якщо Леонід Макарович не буде заперечувати, то на наступне засідання ми вже внесемо більш конкретні пропозиції, пов'язані з концепцією партнерства Конституційної Асамблеї, експертного забезпечення Конституційної Асамблеї. Підстав достатньо, на яких Конституційна Асамблея буде працювати з міжнародними і внутрішніми експертними органами.

Ставнійчук М.І.:

Уточнюю, 7 суддів Конституційного Суду України у відставці.

Кравчук Л.М.:

Це було перше засідання наше, якась частина цього засідання була урочистою. І не всі деталі тут такі вже робочі. Зараз у нас є час. З урахуванням сьогоднішнього обговорення і пропозицій ми внесемо вже детально все, що потрібно для роботи Конституційної Асамблеї, без якихось нашарувань. Ми будемо працювати відповідно до того, що визначено в наших документах. Якщо немає заперечень, давайте приймемо таке рішення. Хто має бажання ще сказати?

Тихий В.П.:

Шановний Леоніде Макаровичу!

Нам роздана інформаційна довідка про створення Конституційної Асамблеї. Кваліфікована довідка, але судді Конституційного Суду в перерві спілкувались і звернули увагу, що в складі не 4 судді, а 7 суддів. Це першого складу 7 суддів Конституційного Суду.

У мене все. Прошу внести таку зміну.

Кравчук Л.М.:

Немає більше інших бажань, пропозицій, виступів?

Я хочу подякувати вам за активну участь у роботі. І я ще раз переконався, що наш склад досить професійний, налаштований на дуже серйозну роботу. Ми відчуваємо, наскільки потрібно внести зміни до Конституції, наскільки це потрібно українському суспільству.

Дякую.

Хай вам щастить!